Процес пізнання людиною зовнішнього світу є дуже складним; він включає в себе різні етапи, форми, результати відображення дійсності. Поняття є однією з основних пізнавальних форм і, при цьому, формою настільки характерною для інтелектуальної діяльності людини, що ця діяльність часто визначається як понятійне відображення дійсності. Мислити - це і значить відображати світ через поняття, за допомогою понять, у формі понять; це значить також уміти оперувати поняттями.
Поняття — це думка, яка вказуванням на певну ознаку виділяє з універсуму й узагальнює в клас предмети, яким притаманна ця ознака (І. В. Хоменко).
Поняття — це форма мислення, яка відображає предмети в їх загальних та істотних ознаках (М. Г. Тофтул).
Поняття — це думка, яка фіксує ознаки відображуваних у ній предметів і явищ, що дають можливість відрізнити ці предмети і явища від суміжних з ними (Д. Горський).
Поняття як форма (вид) думки, або як мисленнєве утворення, є результат узагальнення предметів деякого класу і мисленого виділення самого цього класу за певною сукупністю загальних для предметів цього класу — і сукупність відмінних для них — ознак (Є. Войшвілло).
Поняття — це форма мислення, яка є результатом узагальнення і виділення предметів деякого класу за загальними та специфічними для них ознаками (А. Є. Конверський).
Поняття — це форма мислення, в якій відображаються суттєві ознаки одноелементного класу чи класу споріднених об’єктів (А. Д. Гетьманова).
Усі перелічені визначення є дуже схожими, однак деякі з них відображають поняття як думку, проте поняття — це перш за все слово.
Наприклад, у яблуці ми відчуваємо його властивості - кругле, солодке, ароматне. Сукупність названих та інших властивостей дає нам його сприйняття (цілісний образ предмета) цього яблука. При цьому ми відображаємо як його суттєві, так і несуттєві властивості. У понятті ж відображаються лише суттєві (необхідні) ознаки предмета.
Людина сформувала такі поняття як «світ», «доброта», «кохання», «закон», «книга» і т. п., вклавши в них певний досвід та цілком конкретний зміст, який навіть важко відтворити. Проте сформувати такі поняття за найсуттєвішими ознаками непросто.
Тому доцільно розкрити питання мовного вираження понять. Основним засобом вираження понять є слова та словосполучення. Кожне поняття — це слово, однак далеко не кожне слово виражає поняття.
Формуючи поняття, особливо в таких предметних галузях як право, медицина, лінгвістика, перекладацька діяльність, слід зважати на наявність у мові слів синонімів (коли одне й те ж поняття виражається різними словами) та омонімів (одне і те ж слово означає різне).
Тому слова набувають певного змісту лише в контексті речення, а поняття — однозначні завжди.
Ознакою предмета називається те, чим предмети схожі одне з одним, або те, чим вони відрізняються одне від одного.
Будь-які властивості, риси, стан предмета, які так чи інакше характеризують предмет, виокремлюють його, допомагають розпізнати його серед інших предметів, становлять його ознаки.
Кожен предмет має безліч різних ознак. Одні з них характеризують окремий предмет і є одиничними, або індивідуальними, інші належать до певної групи предметів і є загальними. Так, кожна людина має ознаки, одні з яких належать тільки даній людині (риси обличчя, тембр голосу, відбитки пальців тощо) і відрізняють її від інших людей; інші ознаки є спільними для певної групи (множини) людей (професія, освіта, національність тощо); нарешті, є ознаки, спільні для всіх людей. Вони притаманні кожній людині і, разом з тим, відрізняють кожну людину від тварини. Такими ознаками є, наприклад, совість, моральність, здібність до абстрактного мислення та членороздільної мови.
Крім одиничних та загальних ознак логіка виділяє суттєві та несуттєві ознаки.
Ознаки, які з необхідністю належать предмету, виражають його внутрішню природу, його сутність, називаються суттєвими. Ознаки, які можуть належати, але можуть і не належати предметові, і які не пов'язані з його сутністю, називаються несуттєвими.
Суттєві ознаки мають вирішальне значення для формування поняття. Поняття відображає предмети в суттєвих ознаках, які можуть бути і загальними, і одиничними. В поняття, яке відображає множину предметів, включаються загальні суттєві ознаки. Наприклад, загальна ознака людини (створювати знаряддя праці) є одночасно і суттєвою. Поняття, що відображає один предмет (наприклад, "Аристотель"), разом із загальними суттєвими ознаками (людина, давньогрецький філософ) включає й одиничні суттєві ознаки (засновник логіки, автор "Аналітики"), без яких відрізнити Аристотеля від інших філософів Давньої Греції неможливо.
Для утворення поняття необхідно виділити суттєві ознаки предмета. Але суттєве не знаходиться на поверхні явищ та предметів. Для його розкриття необхідно порівняти предмети, визначити те спільне, що їм притаманне, відокремити його від індивідуального. Ці завдання розв'язуються за допомогою таких логічних прийомів: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування та узагальнення.
Для того, щоб скласти поняття про даний предмет, необхідно, перш за все, порівняти його з іншими предметами, знайти ознаки, що роблять його схожим з одними і відмінним від інших предметів. Логічний прийом, за допомогою якого встановлюється тотожність і відмінність ознак предметів і явищ дійсності, називається порівнянням. Порівнюючи декілька предметів, ми встановлюємо наявність у них деяких спільних ознак, що притаманні певній множині предметів.
Для виділення ознак предмета необхідно уявно розчленувати предмет на його складові частини. Мисленне вичленення окремих сторін, властивостей предмета і дослідження їх як елементів цілого, називається аналізом ( від грец. розчленування).
Вивчивши окремі сторони, властивості, складові, необхідно відновити в мисленні предмет в цілому. Мислене поєднання тих частин цілого, які отримані в процесі аналізу та дослідження предмета в цілому, називається синтезом (від грец. з'єднання). Синтез є логічним прийомом, протилежним аналізу. Ці два прийоми доповнюють одне одне і знаходяться у єдності.
Виділивши за допомогою аналізу ознаки предмета, ми знаходимо, що одні з них мають суттєве значення для характеристики предмета, а інші - такого значення не мають. Зосереджуючи свою увагу на суттєвому, ми абстрагуємось від несуттєвого. Мислене виділення окремих ознак предмета і відволікання від інших ознак, називається * абстрагуванням. Розглядати будь-яку ознаку предмета абстрактно — значить відволікатися від інших ознак.
Ознаки вивчених предметів ми можемо мислено поширити на всі тотожні або схожі предмети. Ця операція здійснюється через узагальнення, логічного прийому, за допомогою якого окремі предмети на основі притаманних їм однакових властивостей об'єднуються в групи однорідних предметів. Узагальнення дозволяє суттєві ознаки окремих предметів розглядати як ознаки всіх предметів, яким відповідає дане поняття.
Таким чином, встановлюючи тотожність (або відмінність) між предметами (порівняння), мислено розчленовуючи схожі предмети на складові (аналіз), виділяючи суттєві ознаки і відволікаючись від несуттєвих (абстрагування), мислено з'єднуючи суттєві ознаки (синтез) і поширюючи їх на всі однорідні предмети (узагальнення), ми утворюємо одну з основних форм абстрактного мислення —поняття.
Немає коментарів:
Дописати коментар