Батькам

Чим зайняти дітей під час карантину?

Написати в Instagram чи ТікТок відгук про книгу

Карантин – прекрасна змога залучити дитину до читання. Щоб була додаткова мотивація, запропонуйте після прочитання позмагатись у конкурсі кращих інстаграм-відгуків про книги.

Навчити готувати

Перебування в дома і купа вільного часу ідеальний час аби навчити дитину азам кулінарії, або й дати поексперементувати з простими, чи складнішими рецептами.

З одного боку вміння готувати – базова потреба для кожного. З іншого – можливість творчо реалізуватись. Може саме навчившись готувати смачні тістечка ваша дитина задумається про майбутню професію, а вже у 18 матиме успішний бізнес.

Запровадити корисні спортивні звички

Попри те, що під час карантину радять не відвідувати масові заходи, прогулянки свіжим повітрям та спорт ніхто не скасовував.

Це прекрасна змога почати родиною робити ранкову йогу, розпочати бігати зранку і може навіть підготуватись до міського марафону.

Гарною ідеєю буде витягти велосипед, який відпочивав взимку і покататись околицями міста. 

Переглянути українські фільми в онлайн кінотеатрі

У той час як кінотеатри обмежують кількість відвідувачів у залі, українське кіно, яке ви пропустили можна переглянути онлайн в першому офіційному кінотеатрі.

Освоїти цікаві навчальні онлайн-курси

Окрім відео уроків, які обіцяють школярам, варто заглянути на Рrometheus. Тут ви зможете знайти безкоштовні онлайн курси з психології, іноземних мов, мов програмування .

Вибір величезний.

Навчитись писати писанки

Зрештою, скоро Великдень. Традиційно в цей час українці починали розписувати писанки. Для багатьох ця навичка втрачена, але якщо часу багато, то чому б не навчитись? Зрештою, це прекрасна річ для самореалізації, розвитку дрібної моторики і спільної родинної розваги. І цілком доступна по ціні.

Коротку інструкцію з писанкарства можна переглянути в мережі. 

Настільні ігри
Знайдіть час пограти з дитиною в її улюблену настільну гру. Адже у кожної малечі, ймовірно, є улюблені ігри: "Поле чудес", "Монополія", "Вгадай мелодію", "Міста" тощо. Тож виділіть час та пограйте всією сім'єю – це весело і пізнавально.

Або купіть великий пазл з нескладним кадром з мультику чи картинкою з будь-якого мультику. Виберіть час, щоб всім разом його зібрати і весело проведіть вечір.

Заняття творчістю

В інтернеті можна знайти безліч онлайн-майстер-класів з хенд-мейду: аплікації, вишивки, виготовлення ляльок-мотанок, декупаж, вироби з паперу, тканини, глини та інших матеріалів, виготовлення домашнього мила і т. д.

Поради батькам п’ятикласників

Рекомендовано листом МОН 

від 24.05.2013 №1/9-368

"Про організацію навчально-виховного 

процесу у 5-х класах загальноосвітніх 

навчальних закладів і вивчення 

базових дисциплін в основній школі"

1.    Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2.    Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3.    Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4.    Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5.    Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6.    Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7.    Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8.    Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9.    Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10.                       Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11.                       З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12.                       Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Проблеми спілкування в системі „батьки – діти”

Проблеми стосунків між батьками та дітьми хвилюють суспільство вже не перше століття, бо те провалля, що існує між ними, нічим не можливо заповнити. І те, що сварки і непорозуміння виникають у вашій родині, - не означає, що вона нещаслива. Це природно, адже батьки завжди будуть батьками, а діти - дітьми. Але інколи атмосфера в сім’ї стає настільки напруженою, що необхідно переглянути свою поведінку як дітям, так і дорослим.

Кропива росте сама, а з культурною рослиною доводиться поморочитися. Так і зі злом. Воно росте саме, а добро вирощують. Як до дикого сіянця прищеплюють пагін культурної яблуні, так і маленькій людині потрібно прищеплювати хоча б бруньку з великого дерева людської культури, щоб вона змогла стати „Зі століттям нарівні”.

Але й потім за деревцем треба доглядати – підживлювати, формувати крону, видаляючи зайві пагони, боротися зі шкідниками – одне слово, виховувати. Усі без винятку батьки і матері хочуть дітям добра, але кожен розуміє його по –своєму й по-різному уявляє, як зрощувати це добро.

Однак навіть якщо люди сходяться в оцінці добра і зла, то в методах виховання розбіжності просто приголомшливі. Одні вважають, що достатньо годувати й одягати дитину, решта додається. Інші проводять політику батога і пряника. Треті - лише батога, четверті - тільки пряника. П’яті – прихильники „вільного виховання”, без моральних орієнтирів і обмежень. Шості прищеплюють чадам переконаність у їхній винятковості...Де ж орієнтир? І чи існує він?

Відсутність належного спілкування вносить неабиякий дисбаланс у стосунки батьків та дітей. Поки батьки майже весь день на роботі, а діти – у школі, спілкування є не можливим. Його, як правило, замінюють засоби масової інформації: телевізор, комп’ютер, друзі. У такому середовищі цілком відсутня гармонія взаємин батьків і дитини.

Два важливі принципи здорових стосунків : рівності та дружби. Тобто батьки не диктують свою волю егоїстично, не силують робити лише те, що їм до вподоби, не ставлять своїх дітей на сто сходинок нижче від себе. Навпаки, дають доцільну, врівноважену, а найголовніше – засвідчену власним досвідом пораду. Якоюсь мірою такі стосунки можна описати як дружні, толерантні.

Лист до батьків

Почуйте серцем голос Вашої дитини!

·      Окрім їжі, дайте мені тепло, сердечність і Вашу любов.

·      Не розбещуйте мене, цим Ви мене псуєте. Я добре знаю, що не обов’язково мені давати все, що я вимагаю.

·      Не бійтеся бути вимогливим зі мною.

·      Не покладайтесь на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати треба лише на силу.

·      Не давайте обіцянок, яких Ви не зможете виконати,- це похитне мою віру у Вас.

·      Не засмучуйтесь від моїх слів: „Я не буду цього робити!. Я просто хочу проявити свою самостійність.

·      Не змушуйте мене почувати себе меншим, ніж я є насправді.

·      Не повчайте мене у присутності сторонніх. Я зверну більше уваг, якщо Ви скажете мені спокійно і віч-на-віч.

·      Не читайте мені „нотацій”, бо я сам (а) добре знаю, що „добре”, а що „погано”.

·      Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив (ла), бо я сам (а) цього не знаю.

·      Не намагайтесь відчепитися від мене, коли я ставлю якісь питання, якщо Ви не даватимете відповіді, я шукатиму їх на „боці”.

·      Ніколи не натякайте, що Ви чесні й безгрішні.

·      Не забувайте, що я не можу успішно жити без розуміння, підбадьорювання, але чесна похвала іноді все ж забувається, а прочуханка-ніколи.

·      Ставтесь до мене так, як Ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я також стану Вашим другом.

·      Крім того, я Вас так сильно люблю. Будь ласка, ставтесь до мене з такою ж любов’ю.

Помилки батьків, через які страждають діти

Звичайно, сучасні ЗМІ, новітні технології, молодіжні звички та мода справляють значний вплив на дитячу свідомість, але глибинні основи цієї свідомості, її установки формуються в сім’ї. І якими вони будуть залежить насамперед від батьків.

Чимало вчених у всі часи наголошують на помилках батьків у вихованні. Підсумувавши дослідження психологів і думки батьків, виокремила найпоширеніші помилки:

1.    Надмірна опіка. Потрібно пам’ятати про „золоту середину”, адже гіперопіка може зашкодити так само, як і недостатній вияв любові. Надмірна опіка не дозволяє дитині розвиватися, самостійно адаптуватися до різних суспільних явищ. Треба пам’ятати, що батьки не в усіх життєвих ситуаціях можуть бути поруч, і дитина повинна вміти самостійно розмірковувати про свої вчинки і вирішувати.

2.    Часте застосування погроз і фізичних покарань.

3.    Невідповідність батьків власним моральним вимогам.

4.    Емоційне не сприйняття певних рис характеру дитини, її почуттів, бажань.

5.    Негайне виконання всіх бажань і примх дитини.

6.    Надмірні вимоги до дітей.

7.    Сварки між батьками.

8.    Недостатній вияв любові до дитини.

9.    Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку кожної дитини. „..Не варто порівнювати дітей одне з одним ні подумки, ні на словах. Краще приймати кожного таким, яким він є”.

П’ять шляхів до серця дитини:

·      Дотик – найважливіший прояв любові. І коли Ви ніжно гладите чи цілуєте свого сина або доньку, то цим висловлюєте набагато більше, ніж словами: „Я тебе люблю”.

·      Слова, заохочення. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, ласки, схвалення.

·      Час, подарований дитині. Проводьте разом час – це найкраща повага до дитини.

·      Подарунок – це символ уваги і турботи. Не даруйте подарунок дитині аби відкупитися від неї. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так, даруйте на день народження, на різдвяні свята.

·      Допомога. Кожного дня діти звертаються до Вас з проханнями, почуйте ці прохання і відповідайте на них, допомагайте їм з радістю і любов’ю.

·      Материнство і батьківство - це професія і дуже нелегка. З Вами, батьки, укладено контракт, принаймні на 18 років, і робочий день у Вас ненормований!

·      Головні настанови для роботи з „важкими” підлітками

·      (за В.О. Сухомлинським):

·      створення для „важких” підлітків атмосфери доброзичливості, любові, розуміння співчуття;

·      сприйняття „важкого” підлітка таким, яким він є, сприяння розвитку в нього всього найкращого;

·      створення системи педагогічно доцільних дій, які дадуть можливість вивести педагогічно занедбаних студентів з пасивного стану та прилучити їх активної діяльності життя в колективі;

·      переконання батьків „важких” підлітків у потребі корекції та зміни своєї поведінки, свого життя;

·      лише додержуючись згаданих настанов, творчо використовувати невичерпне джерело педагогічної майстерності великого педагога можна домогтися успіхів у вихованні та перевихованні „важких” підлітків.  

Батькам про підлітка

Заповіді батькам:

·      Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – викохати її для життя серед людей.

·      Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Тільки припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.

·      Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з неї виросте творча, впевнена у своїх силах, відповідальна особистість.

·      Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих поривів: по-перше: розвиток особистості – випробування не лише для Вас, батьків, але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов’ю. По-друге: Ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник невпевненості у собі.

·      Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.

·      Потурбуйтеся про те, аби Ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться самостійності.

·      Виключіть зі своєї практики вислів: „Роби, як я наказую”, замініть цю форму вимоги іншою: „Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь”. Дитина має звикнути діяти не за вказівкою, а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для чиєїсь вигоди.

·      Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що Вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою є сьогодні. Це допоможе швидше опанувати ази батьківської мудрості.

·      Пам’ятайте, що для дитини Ваше ставлення до своїх батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитися до Вас!

·      Організовуйте сімейне життя таким чином, щоб не лише Ви мали обов’язки перед дитиною, а й вона перед Вами. Дайте їй зрозуміти, що Ви також потребуєте її посильної допомоги.

Чому у підлітковому віці діти зі спокійних, лагідних перетворюються на некерованих, декілька причин:

1.    Агресивність фіксується, коли діти за соціальним і психологічним статусом не відповідають своєму віку – ще не засвоїли правил спілкування та поведінки в суспільстві. Це часто трапляється в сім’ях , де дитина одна – ризик, що вона виросте егоїстом.

2.    Спалах гніву, незадоволення виникають у відповідь на намагання дорослих принизити, образити, підкорити своїй волі.

3.    Агресивність може бути рисою характеру, яку дитина успадкувала. Таким дітям важко в будь-якому колективі. Грубістю може вважатися влучний гумор підлітка.

Рекомендації батькам:

ü Уникайте конфліктів, щоб не провокувати свою дитину.

ü Зважайте на те, що дитина виросла і має право на свою думку, а грубість, можливо, - намагання звільнитися від вашої опіки.

ü Найбільше підлітки не люблять батьківських повчань - тому ефективнішою буде спокійна, ввічлива розмова без категоричних оцінок і настанов.

ü Батьківський авторитет для дитини повинен бути непохитним. Якщо дорослі демонструють нестримність, істерію, непослідовність – важко чекати від дитини кращої поведінки.

ü Підліток хоче відчути себе дорослим, самостійним, його дорослість виявляється у поведінці всупереч волі батьків. Коли підліток відчуває, що його думку поважають, радяться з ним, підкреслюють його значущість у сім’ї, в коледжі, тоді він акцентуватиме увагу на своїй дорослості інакшим способом, поважатиме думку близьких. Підлітку потрібне переконання, що він не байдужий для дорослих, його розуміють і намагаються допомогти у складній ситуації.